Села из русинськыми традиціями у Земплині

Майзнамым селом у Земплині, котроє рахуєся русинськым, є село Комловшка. Оно лежить межи горами и має лем подїздный путь, мож лем до нього вїхати, айбо далше уже тупік. Комлошка звязана лем из двома селами. Они называвуть ся Бошко и Вийгардо. По розказам старожилув чилядь у Бошкові была дуже богобойна. Люди на улиці кланяли ся: „Слава Исусу Христу!” Греко-католицька церков у Бошкові побудовала ся у 1790 році на три раты, бо жителі села не мали тулько грошей, обы побудовати ї нараз.

Вийгардо лежить на березі рікы Бодрог. Церков туй побудована у XVIII ст.,иконостас у 1900 році из старословянськыми надписами. Часть жителюв Вийгардова ищи у началі XX ст. раховала себе русинами. Из бока Гернадської долины розположені села: Пере, Обоуйсантов, Болдогкёваролйо, Миковгаза, Модёровшка, Філкегазо, Торноборо-конь, Рудобанячко.

Из сих сел майизвісным є Болдогкёваролйо, де церков побудовали у 1762 році. У сёму селі родив ся Н. Бескид, знамый историк. (29 юнія 1883 рока).

У Модёровшці звоны церкви происходять из первої половины XVII ст. Є у церкви также икона св. Дівы Марії из XVII ст. из старословянськым надписом. Сама церков побудована у 1862 році. Иконостас 15 рокув тому изготовив о. Ласло Пушкаш. Рудобанячко є издавна русинськым поселеням, про што свідчить документ 1700 рока. Сись документ мож раховати памнятником русинського языка.

Русинські села были и у жупі Саболч. На сівер вуд Мішколца межи ріками Гернад и Бодва розположена містность Черегат, у долинах котрої є много малых сел. Даякі из них рахувуть ся русинськыми: Рокоцо, Вісло, Рокоцосент, Фелшёвводас, Боктокийк, Годно. У сих селах сохранили ся многі русинські традиції, як у быті, так и у убраню, сокташах, стравованю. Жителі сих сел не знавуть русинськый язык, айбо по вірі суть греко-католиками. Кромі того, многі русины живуть у Будапешті, Дебрецені, Ніредьгазі и у другых варошах Мадярщины.

 

Мішколц и його окресності

У началі XVIII ст.  у Мішколці зробили провбу основати греко-католичеську фару, товды там, навірно, не было греко-католичеських русинськых вірникув, як у ближньому Гёрёмбёлі. Товды сесе лем было провбов, бо греко-католичеську общину удалося основати лем у началі XX ст. Перепис населеня 1910 рока выявив серед жителюв Мішколца невеликоє число русинув, котрых сюди привела можность дустати роботу.

Гёрёмбёль быв кріпостным селом, окраинов Мішколца. Уже у началі XVIII ст. село мало жителюв русинув. Коло сього поселенія є водолічебниця Таполца. Туй у середині сторочча было аббатство бенцияшув, айбо у часы турецького владычества місто обезлюднилося. Аббатство затым не восстановили, айбо именіє лишилося. Марія Терезія подаровала його Мукачовськуй епархії, и из того часа званіє аббата носив каждый мукачовськый епископ. Так став владілцем села на даякый час владыка Андрій Бачинський, у честь котрого назвали площадь и поклали памнятну таблу. Жителі Гёрёмбёля и днись сохранявуть свої русинські традиції, дакотрі старі люди ищи знавуть русинську бесіду.

Такой коло Мішколца є село Фелшёвжолца. Там ищи до недавна (до 60-х рокув) многі люди говорили по русинськы. Недалеко находиться ищи майстароє поселеніє Шойопалфолво. Интересный факт: у архиві єдної сімї сохранився писаный руков русинськый пісенник из середини XVIII ст.

Ниже Мішколца лежать Шайовпетрі, Шойовсегед и Гейов-керестур. У Шайовсегеді лем часть населеня была русинами и греко-католиками, булша часть была римо-католиками, а у двох другых селах ушыткі были русинами. Є ищи єдно село у тому окресі – Мучонь. Мучонь подобно Комловшці, рахуєся русинськым поселеням. У мучонськуй школі и днись є ошколованя русинськым языком. У центрі села є русинськый музей. Церков греко-католичеська, побудована у 1817 році на честь Петра и Павла. Вірники туй знавуть дакотрі церковно-словянські співы. Є села, де ищи живуть русинські традиції (колядкы, Бетлегем) у Еделині, Казінцборціці и у Шойовсентпийтері.

 

Черегатські русинські села

Черегат – се холмисто-лісна територія, котра лежить на сівер вуд Мішколца межи ріками Гернад и Бодва. Относително происхожденія назвы – Черегат – є два варіанты. Первый – туй росло много чернилного дуба. Другый – туй стрічали ся торговці из Олфёлда и Фелвідика и міняли ся товаром. У долинах сёї містности пряче ся много малых сел. Уже у середні вікы, у часы Арпада жили туй люди. Многі церквы, побудовані у романському стильови, їх хоснувуть и днись. До сел относяться: Абовд, Рокоцо, Салонна, Торнасентандраш. Церквы у селах вадь реформатські, вадь принадлежать римо-католикам. Айбо мож предположити, ош даякі из церков колись были гречеського обряда (по стилю будовы). Про сесе писав и русинькый историк церквы Михаил Лучкай. Вун писав, ош у середині XVI стороча на сюй території были церквы восточного обряда. У 1500-1600 роках туй селилися русины. Роконцо – староє село. Там ищи усе стоить церков романського стиля из часув Арпада. За гадков историкув колись она была церквов восточного обряда, а вуд XVI ст. – реформатська.

 

Мако

У первуй половині XVIII сторочча, из многых русинськых сел, што находять ся коло Мішколца, многі сімї изобрали ся и помандровали на юг, у Войдошаг, надівучи ся найти ліпші условія діла жизни. Самоє значителноє поселеніє – Бачкерестур, куды у основному переселили ся русины. Єдна часть переселенцюв поселила ся у Макові, айбо и из них 40 сімей пузніше переселилося у Бачкерестур.

У Макові, согласно словарю географічных названій Гойдурогської епархії, приход быв основаный у 1766 році, церков побудовали по заданю Марії Терезії. Число вірникув – 1392, у філії 600.

Є даякі поясненія, ош вірникув называли руськыми, бо называли руськов и Літургію, исполняєму по церковно-словянськи. Там жили и мадяре, до котрых скоро асиміловали ся русины. А тоты, што обстали ся у Бачкерестурі, и до типирь пишуть ся русинами. Традиції греко-католикув Макова изобрав и изглядовав, а затым составив рукопис містный учитель Дёрдь Керек. Айбо її містонахожденіє неизвістно.

 

Болдогкёваралйо

Болдогкёваралйо находить ся у прекрасному місті. Коло села мож найти искусственну гору Болдогкёв, на котруй побудованый замок. Вудсі походить назва села. Про замок упоминаться испершу у XIV столітію. Вун быв пуд владінієм Другетув Цудорув. У началі XV ст.  дакотрый час замком владів сербськый князь Георгій Бранкович, затым Янош Гуняді, пузніше Янош Солонтаї. У 1687 році замок завойовав Імре Тёкёлі, а у 1697 році – цісарськоє войсько, котроє розрушило його у 1702 році. Часть замкового каміня розобрали. У 1768 році побудовали каштіль сімї Пийчі, тогды же побудовали греко-католичеську церков.

Метрична книга на церковнословянському языкови велася из 1728 рока. У книзі є записи про смерть прихожан, котрі ся родили намного скорше у сьому селі. Сесе значить, ош греко-католичеська русинська община тоже старша. У 1741 році была ищи деревляна церков, її вірники жили у 14 дворах. Днишню камняну церков побудовали у 1762 році. До 1806 рока проповідь ищи казали по русинськи, а уже пузніше – на двох языках русинському и мадярському. Ид предкам днишных греко-католикув относяться слідуючі дані. У 1746 році из 106 жителюв села 30 были русинами. На днишній день из 400 жителюв села приблизително 250 греко-католикув. Сюды относятся як філіалы 3 населеных пункта, што на запад вуд села: Мартоні, Менеш и Солонно. У Солонні у 1746 році из 82 хыж у 20-х жили русины, а у Мартоні из 166 жителюв – 35 были русинами, 19 – словаками. Днись у Солонні 50, у Мартоні – 30 греко-католикув.

Русинську бесіду уже не знавуть, айбо упоминавуть, ош у Рокоцови, што за 6 км, усе ищи говорять по русинськи, а дяк даколи співать по церковно-словянськи.

У басейні ріки Гернад лежить село Фелшёвводас. Сеся назва села интересна тым, ош немешськоє передимня Ференца Раковція было Фелшёвводасі. Є ищи село, котроє называться Ґодно. Сперед того называло ся Руськоє Годно – позад русинув, котрі там жили. У сьому краю и у старі часы усюды были деревляні церквы, майдовго деревляна церков сохранилася у Абауйсолноку – до кунця XIX ст, затым її розобрали.

​

​

​